Гематома - Прояви, лікування
Гематома (від др.-грец. αἷμα - кров + ōma) - вид синців, обмежене скупчення крові при закритих і відкритих ушкодженнях органів і тканин з розривом (пораненням) судин; при цьому утворюється порожнина, що містить рідку кров, або кров що згорнулася.
Види:
Класифікують гематому залежно від локалізації (субсерозна, субдуральна, внутрішньом'язова та ін), відношення до просвіту кровоносної судини (пульсуюча, непульсуюча), стану крові, що вилилася (згорнулася, інфікована, нагноїлася). Основними симптомами гематоми, розташованої в підшкірній клітковині та м'язах, є біль, наявність обмеженої припухлості, порушення функції відповідних м'язів, зміна кольору шкіри від лілово-червоного до жовто-зеленого, нерідко підвищення місцевої температури. При гематомі внутрішніх органів першому плані виступають симптоми здавлення останніх.
Підшкірна гематома:
Підшкірна гематома («синець») спочатку зовні має синю/сизе забарвлення, а ближче до одужання гематома починає «цвісти» - набуває жовтих, зелених і рожевих відтінків.
Внутрішньочерепна гематома:
Гематома внутрішньо-мозкова травматична. Чіткого визначення поняття «гематома внутрішньо-мозкова травматична» в даний час не існує через еволюцію поглядів на патогенез процесу (синоніми - травматичний внутрішньо-мозковий крововилив [ТВК], геморагічний забій головного мозку). Зазвичай діагноз ставлять на підставі комп'ютерної томографії (КТ) головного мозку, що виявляє вогнище підвищеної щільності в паренхімі мозку у пацієнта з ЧМТ (багато авторів не включають до цього поняття вогнища менше 1 см у максимальному вимірі). Вогнища крововиливу найчастіше виявляють у зонах мозку, що найбільше страждають при прискоренні/уповільненні, — полюси та базальні поверхні лобової, скроневої та потиличної часток. Зазвичай ТВК викликає менший мас-ефект, ніж було б очікувати при даному обсязі. ТВК має тенденцію до прогресивного збільшення протягом кількох днів після травми, що виявляють на послідовно проведених контрольних КТ. У деяких випадках крововилив розвивається відстрочено, в такому випадку його називають пізніше ТВК. КТ, проведена за кілька місяців після травми, виявляє мінімальні зміни у речовині мозку (чи взагалі їх відсутність).
Гостра травматична субдуральна гематома – скупчення крові у просторі між внутрішнім листком твердої мозкової оболонки та арахноїдальною оболонкою головного мозку. У пацієнтів із гострою травматичною субдуральною гематомою зазвичай виявляють значно більше первинне пошкодження головного мозку, ніж у пацієнтів епідуральної гематомою, тому результати лікування цієї групи хворих значно гірші. Так само буває хронічна субдуральна гематома, яка зазвичай виникає у людей похилого віку (середній вік - 63 роки). Менш ніж у 50% їх в анамнезі вдається виявити черепно-мозкову травму. У 20-25% випадків хронічна субдуральна гематома буває двосторонньою.
Гематома епідуральна – локальне скупчення крові у просторі між внутрішньою поверхнею черепа та зовнішнім листком твердої мозкової оболонки (епідуральний простір).
Лікування гематоми:
Підшкірні гематоми:
Лікування невеликих гематом консервативне: безпосередньо після забиття - місцево холод і пов'язка, що давить, (для запобігання розвитку гематоми) і анальгетики (для зменшення неприємних болів), а через кілька днів після травми - фізіотерапевтичні процедури (для прискорення розсмоктування).
При великих гематомах показана евакуація рідкої крові шляхом пункції з подальшим накладенням пов'язки, що давить. У разі відновлення кровотечі показано розтин гематоми, перев'язка судини, що кровоточить або накладання судинного шва. При нагноєнні гематом показано її розтин та дренування. За неускладнених гематом прогноз, як правило, сприятливий.
Внутрішньочерепна гематома:
Гематома внутрішньомозкова травматична. Лікування здебільшого консервативне: підтримка вітальних функцій; корекція внутрішньочерепного тиску з метою його підтримання нижче 25 мм рт.ст. (Манітол, вентрикулярний дренаж, барбітурати, гіпервентиляція). При погіршенні стану хворого внаслідок вклинення (або явної загрози його розвитку) показано оперативне втручання.
Гостра травматична субдуральна гематома. Найчастіше при гострої субдуральной гематомі необхідне екстрене оперативне втручання — краниотомия, видалення гематоми. Абсолютне показання до операції - гематома завтовшки більше 1 см за даними комп'ютерної томографії. У післяопераційному періоді необхідна інтенсивна терапія за допомогою вітальних функцій та контроль рівня внутрішньочерепного тиску (має становити менше 25 мм рт.ст.) — манітол, вентрикулярний дренаж, барбітурати, гіпервентиляція.
Гематома епідуральна. Найчастіше показано термінове оперативне втручання.
