Вілате (Wilate) – фактор згортання крові VIII

Скарга/Пропозиція

Міжнародна непатентована назва:

Factor VIII

Виробник:

OCTAPHARMA Pharmazeutika Produktionsges, m.b.H.

Фармакотерапевтична група:

Препарат факторів (VIII та Віллебранда) згортання крові

Показання:

Лікування та профілактика кровотеч при хворобі Віллебранда (при кількісному та/або якісному дефіциті фактора Віллебранда);
Лікування та профілактика кровотеч при вродженій гемофілії А;
Лікування та профілактика кровотеч у пацієнтів із набутим дефіцитом фактора згортання крові VIII.

Медична форма:

Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного введення у вигляді порошку або аморфної маси майже білого або світло-жовтого кольору.

	1 фл.
людський фактор згортання крові VIII	450 МО
фактор Віллебранда	400 МО
що відповідає вмісту білка	7.5 мг

Флакони скляні (1) - пачки картонні в комплекті з розчинником (фл.) та комплектом для внутрішньовенного введення (шприц одноразовий, голка двокінцева, голка фільтрувальна, голка-метелик, 2 дез. серветки) в окремій картонній пачці.

	1 фл.
людський фактор згортання крові VIII	900 МО
фактор Віллебранда	800 МО
що відповідає вмісту білка	15 мг

Допоміжні речовини: гліцин, цукроза, натрію цитрат, натрію хлорид, кальцію хлорид.

Розчинник: 0.1% розчин полісорбату 80 у воді д/і - 10 мл.

Опис Вілате:

Гемостатичний препарат. Ефективність фактора згортання VIII (ФVIII) визначається на підставі Міжнародного стандарту для концентрату (ФVIII:C), ефективність фактора Віллебранда (ФВ) визначається на підставі визначення ефективності ристоцетинового кофактора (ФВ:РК), на підставі Міжнародного стандарту для концентрату ФВ відповідно до Європейської Фармакопея.

Специфічна активність препарату Вілате становить не менше 60 МО ФVIII:С/мг і не менше 53 МО ФВ:РК/мг загального білка.

Хвороба Віллебранда

Препарат Вілате містить ФВ, який є нормальним компонентом людської плазми та діє так само, як ендогенний ФВ.

Застосування ФВ коригує порушення гемостазу у пацієнтів з дефіцитом ФВ наступним чином:

ФВ відновлює адгезію тромбоцитів до судинного субендотелію у місці пошкодження судини (за допомогою прикріплення до судинного субендотелію та до мембрани тромбоцитів), забезпечуючи цим первинний гемостаз, що проявляється зменшенням часу згортання. Цей ефект проявляється негайно і значною мірою залежить від рівня полімеризації білка.
ФВ затримує корекцію супутнього дефіциту ФVІІІ. При внутрішньовенному введенні ФВ зв'язує ендогенний ФVIII (який міститься в плазмі пацієнта) і стабілізує його, уповільнюючи його швидку деградацію. Завдяки цьому застосування чистого ФВ (препарат ФВ з низьким вмістом ФVIII) відновлює рівень ФVIII до нормального, як вторинного ефекту. Застосування ФВ, що містить ФVIII безпосередньо відновлює рівень ФVIII: C до нормального.

Гемофілія А

Комплекс ФVIII/ФВ і двох молекул (ФVIII і ФВ) з різними фізіологічними функціями. При введенні препарату пацієнтам з гемофілією ФVIII зв'язується в кровоносному руслі з ФВ, активований ФVIII (ФVIIIa) виступає як кофактор до активованого ФIX (ФIXа), прискорюючи перехід фактора згортання X в активну форму (ФХа). ФХа активує перехід протромбіну в тромбін. Тромбін, у свою чергу, активує перехід фібриногену до фібрину, з подальшим формуванням тромбу. Гемофілія А, зчеплена зі статтю, - спадкове порушення зсідання крові, внаслідок зниженого рівня ФVIII:С, яке проявляється у вигляді профузних крововиливів у суглоби, м'язи або внутрішні органи, як спонтанних, так і внаслідок травми або хірургічного втручання. Замісна терапія дозволяє підвищити рівень ФVIII у плазмі, надаючи цим тимчасову корекцію дефіциту фактора та знижуючи тенденцію до кровотеч.

На додаток до ролі ФVIII-зберігаючого білка, ФВ сприяє адгезії тромбоцитів у зоні пошкодження судин та відіграє значну роль у процесі агрегації тромбоцитів.

Фармакокінетика:

Хвороба Віллебранда

Препарат містить людський ФВ, який є нормальним компонентом людської плазми та діє так само, як ендогенний ФВ.

Значення середнього відновлення ФВ:РК та ФВ:Аг у пацієнтів із хворобою Віллебранду 3 типу коливаються між 68 та 99% відповідно. Ці значення відповідають середньому підвищенню рівня плазми на 1.5 і 2.1% на заміщену МО/кг маси тіла. Період напіврозпаду ФВ: РК становить близько 17.5 год., Кліренс - 3.9 мл/год/кг.

Гемофілія А

Препарат містить людський ФVIII, який є нормальним компонентом людської плазми та діє так само, як ендогенний ФVIII. Після введення препарату рівень ФVІІІ:С у плазмі досягає 80-120% від передбачуваного. Період напіврозпаду ФVIII: становить близько 14.8 год, що відповідає біологічному періоду напіврозпаду. Кліренс становить 2,9 мл/год/кг.

Режим дозування:

Доза препарату та тривалість лікування залежать від ступеня дефіциту факторів згортання крові, локалізації та вираженості кровотечі та клінічного стану пацієнта. Лікування повинні проводити лікарі з досвідом ведення хворих з порушеннями системи згортання.

Препарат Вілате вводять внутрішньовенно, після розчинення розчинником, що додається (0.1% розчин полісорбату 80 у воді для ін'єкцій), отриманий розчин містить 90 MО ФVIII і 80 MО ФВ в 1 мл.

Хвороба Віллебранда

Співвідношення між ФVIII:С та ФВ:РК становить приблизно 1:1, у середньому - 1 МО/кг маси тіла. ФVIII:С та ФВ:РК підвищує плазмовий рівень на 1.5-2% від нормальної активності відповідного білка. Зазвичай для досягнення адекватного гемостазу потрібна доза препарату Вілате від 20 до 50 МО/кг маси тіла, це підвищує рівень ФVІІІ:С та ФВ:РК до 30-100%.

Початкова доза препарату може досягати 50-80 МО/кг маси тіла, особливо у пацієнтів із хворобою Віллебранду 3 типу, при якій для підтримання необхідного плазмового рівня потрібні вищі дози, ніж при інших типах. На додаток до цього, пацієнтам із шлунково-кишковими кровотечами потрібні вищі вихідна та підтримуюча дози.

Профілактика кровотеч у разі хірургічних втручань або при великій травмі: для запобігання кровотечі необхідно розпочинати введення препарату Вілате за 30 хв до початку хірургічного втручання. У разі планового хірургічного втручання необхідно попередньо ввести препарат за 12-24 години і за 1 годину до початку хірургічного втручання, при цьому повинен бути отриманий рівень ФВ:РК≥60 МО/дл (≥60%) та ФVIII:С≥50 МО/ дл (≥50%).

Відповідну дозу слід вводити кожні 12-24 години. Доза та тривалість замісної терапії залежать від клінічного стану пацієнта, типу та тяжкості кровотечі, рівня ФVIII:С та ФВ:РК.

При застосуванні препаратів ФВ, що містять ФVIII, слід мати на увазі, що тривале лікування може спричинити надмірне підвищення рівня ФVIII:С. Після 24-48 год лікування, щоб уникнути надмірного підвищення рівня ФVIII:С, необхідно зменшити дозу або збільшити інтервал між введеннями.

Гемофілія А

Доза та тривалість лікування залежать від ступеня дефіциту ФVIII, локалізації та тривалості кровотечі, клінічного стану пацієнта.

Кількість одиниць застосовуваного ФVIII виражається у Міжнародних Одиницях (MО), які відповідають стандартам ВООЗ для препаратів ФVIII. Активність ФVIII виражається або у відсотковому співвідношенні (щодо нормального вмісту фактора у людській плазмі), або у Міжнародних Одиницях (щодо Міжнародного Стандарту для ФVIII у плазмі).

1 Міжнародна одиниця (MО) ФVIII еквівалентна кількості ФVIII в 1 мл нормальної людської плазми.

Розрахунок необхідної дози ФVIII заснований на отриманих емпірично результатах, згідно з якими 1 MО ФVIII:C/кг маси тіла підвищує рівень фактора в плазмі на 1.5-2% від нормального вмісту. Необхідна доза визначається за такою формулою:

Необхідна доза = маса тіла (кг) × бажане підвищення рівня ФVІІІ (%) × 0.5 МО/кг

У процесі лікування рекомендується визначати рівень ФVIII:С для регулювання та корекції застосовуваної дози та частоти введень. При проведенні великих хірургічних втручань необхідно контролювати лікування, що проводиться, на підставі результатів коагулограми.

Відповідь на введення препарату у пацієнтів індивідуальна, у окремих пацієнтів відзначаються відмінності рівня підвищення факторів у плазмі та значень T1/2.

Для тривалої профілактики кровотеч при тяжкій формі гемофілії А необхідно вводити препарат Вілате у дозі від 20-40 МО/кг маси тіла кожні 2-3 дні. У деяких випадках, особливо у молодих пацієнтів, може виникнути необхідність зменшення інтервалу між введеннями або збільшенням дози.

Правила приготування розчину:

Розчинник (0.1% розчин полісорбату 80 у воді д/і) та ліофілізат у закритих флаконах довести до кімнатної температури. Якщо для зігрівання розчинника використовується водяна баня, слід уважно стежити, щоб вода не вступала в контакт з гумовими пробками або кришками судин. Температура водяної лазні має перевищувати 37°С.
Видалити захисні кришки з флаконів з ліофілізатом та розчинником, продезінфікувати гумові пробки флаконів однієї з серветок, що дезінфікують.
Короткий кінець двокінцевої голки звільнити від пластикової упаковки, проткнути в центрі пробку флакона з розчинником і натиснути вниз до упору.
Перевернути флакон із розчинником разом із голкою, звільнити довгий кінець двокінцевої голки від пластикової упаковки, проткнути їм у центрі пробку флакона з ліофілізатом і натиснути вниз до упору. Вакуум у флаконі з ліофілізат втягне воду.
Порожній флакон від розчинника відокремити разом із голкою від флакона з ліофілізатом. Препарат швидко розчиниться, для цього флакон необхідно трохи похитувати.

До застосування допустимо лише прозорий або злегка опалесцентний розчин, без осаду.

Правила введення розчину:

Приготовлений розчин препарату слід вводити безпосередньо після розчинення. Як профілактика слід контролювати частоту пульсу до введення та під час введення. При вираженому збільшенні частоти пульсу слід припинити введення або зменшити швидкість введення препарату.

Фільтрувальною голкою проколоти гумову пробку флакона з ліофілізатом, що розчинився.
Інший кінець голки з'єднати з одноразовим шприцом.
Перевернути флакон і набрати розчин у шприц.
Продезінфікувати шкіру у місці ін'єкції.
Звільнити шприц із розчином від фільтрувальної голки та приєднати голку-метелика.
Вводити розчин у вену зі швидкістю 2-3 мл/хв.

Будь-який невикористаний розчин препарату повинен бути утилізований згідно з існуючими правилами.

Побічна дія:

Алергічні реакції: можливі кропив'янка, шкірні висипання, реакції підвищеної чутливості, що супроводжуються зниженням артеріального тиску, почуттям стискання грудної клітки, задишкою, ознобом; рідко – анафілактичний шок.

При хворобі Віллебранда, особливо 3 типу, можливий розвиток інгібіторних антитіл до ФВ (що супроводжується неадекватною клінічною відповіддю на введення препарату). Інгібіторні антитіла можуть викликати преципітацію та сприяти розвитку анафілактичних реакцій.

У хворих на гемофілію А можливий розвиток інгібіторних антитіл до ФVIII (що супроводжується неадекватною клінічною відповіддю на введення препарату).

З боку системи згортання крові: існує ризик розвитку тромботичних ускладнень, особливо у пацієнтів з відомими клінічними та лабораторними факторами ризику. У пацієнтів, які отримують препарати ФВ, що містять ФVІІІ, тривале підвищення плазмового рівня ФVІІІ:С підвищує ризик розвитку тромботичних явищ.

З боку центральної нервової системи: головний біль, сонливість, апатія, відчуття занепокоєння.

З боку системи травлення: нудота, блювання. Інші: можливе відчуття печіння у сфері введення; рідко під час введення – підвищення температури тіла.

Протипоказання:

Дитячий вік до 6 років (у зв'язку з недостатністю даних);
Підвищена чутливість до фактора згортання крові VIII, фактора Віллебранду та/або інших компонентів препарату.

Застосування при вагітності та годуванні груддю:

Застосування препарату при вагітності та в період лактації можливе лише в тому випадку, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода та немовляти.

Передозування:

Випадків передозування препарату Вілате не спостерігалося. Не рекомендується перевищувати призначену дозу.

Лікарська взаємодія:

Даних про взаємодію препарату Вілате з іншими лікарськими препаратами немає.

Препарат Вілате не слід змішувати з іншими препаратами або вводити одночасно, використовуючи той самий інфузійний набір.

Умови відпустки з аптек:

Препарат відпускається за рецептом.

Умови та термін зберігання:

Термін придатності – 2 роки.

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі від 2° до 8°С; не заморожувати.

Особливі вказівки:

Можливий розвиток реакцій гіперчутливості, як і при введенні інших препаратів білкового походження. При введенні препарату слід ретельно контролювати стан пацієнтів.

Ранніми ознаками реакції гіперчутливості є кропив'янка, генералізований висип, відчуття здавлювання грудної клітки, задишка, зниження артеріального тиску та анафілаксія. У разі цих симптомів слід негайно припинити введення препарату. У разі розвитку шоку слід застосовувати сучасні методи протишокової терапії.

У разі застосування лікарських засобів, отриманих з людської крові або плазми, можливість передачі інфекційних агентів не може бути повністю виключена. Це стосується також збудників невідомих нині захворювань. Ризик передачі таких інфекцій, тим не менш, суттєво знижений за рахунок відбору здорових донорів, скринінгу крові та плазми на наявність антигенів вірусу гепатиту В, антитіл до ВІЛ 1 та 2, вірусу гепатиту С, аналізу фракцій плазми на наявність генетичного матеріалу вірусу гепатиту С, процедур інактивації/видалення вірусів, включених у процес виробництва, які були підтверджені на вірусній моделі. Ці процедури є високоефективними при інактивації/видаленні вірусів гепатиту А, В, С, ВІЛ 1 та 2, але можуть мати обмежену ефективність щодо безоболонкових вірусів, таких як парвовірус В19. Парвовірус В19 може викликати серйозні реакції у вагітних жінок (внутрішньоутробна інфекція), а також у осіб з імунодефіцитом або при деяких видах анемії (наприклад, при гемолітичній анемії).

Рекомендується профілактична вакцинація проти гепатитів А та В усіх пацієнтів, які використовують будь-які препарати крові. При застосуванні препарату Вілате необхідно контролювати можливість утворення у пацієнта інгібіторних антитіл до ФVІІІ. За відсутності ефекту від адекватної дози або за неможливості досягти бажаного рівня ФVIII у плазмі при адекватному його введенні, необхідно провести тест Бетесда на наявність інгібіторних антитіл до ФVIII. У пацієнтів з високим рівнем інгібіторів терапія ФVІІІ може бути неефективною, при цьому може знадобитися проведення інших лікувальних заходів. Лікування таких пацієнтів повинні проводити лікарі з досвідом ведення хворих з порушеннями системи згортання. Для виявлення ранніх симптомів тромбозу необхідно контролювати пацієнтів групи ризику. Профілактику тромботичних ускладнень слід проводити відповідно до сучасних вимог.

Не слід застосовувати інші препарати під час введення Вілате. Для введення препарату Вілате слід застосовувати лише набір для розчинення та внутрішньовенного введення. Інші пристрої здатні адсорбувати фактори згортання крові на своїй внутрішній поверхні, призводячи до зниження ефективності лікування.

Хвороба Віллебранда

При застосуванні препаратів ФВ, що містять ФVIII, лікар повинен бути готовим до того, що тривале лікування може спричинити надмірне підвищення рівня ФVIII:С. Пацієнтам, які тривалий час отримують такі препарати, необхідний моніторинг концентрації ФVIII:С, щоб уникнути тривалого підвищення плазмового рівня ФVIII:С, що може підвищити ризик тромбоутворення.

Існує ризик розвитку тромботичних ускладнень при застосуванні препаратів ФВ, що містять ФVІІІ, особливо у пацієнтів з відомими клінічними та лабораторними факторами ризику. Тому для виявлення ранніх симптомів тромбозу необхідний контроль пацієнтів групи ризику. Профілактику тромботичних ускладнень слід проводити відповідно до сучасних вимог.

У пацієнтів із хворобою Віллебранда, особливо 3 типу, можливий розвиток інгібіторних антитіл до ФВ. У цьому випадку спостерігається неадекватна клінічна відповідь на введення препарату. Інгібіторні антитіла можуть викликати преципітацію та сприяти розвитку анафілактичних реакцій. Пацієнтів у разі розвитку анафілактичних реакцій необхідно обстежити на наявність інгібіторних антитіл. У таких випадках рекомендується звертатися до спеціалізованих гематологічних/гемофільних центрів.

Гемофілія А

Утворення інгібіторних антитіл до ФVIII є відомим ускладненням при лікуванні пацієнтів з гемофілією А. У разі неадекватної клінічної відповіді на введення препарату рекомендується звертатися до спеціалізованих гематологічних/гемофільних центрів. Як правило, інгібіторні антитіла є імуноглобулінами IgG, спрямованими проти прокоагулянтної активності ФVIII, та визначаються сучасними методами дослідження (тест Бетесда) у Модифікованих Одиницях Бетесда на мл плазми. Ризик розвитку інгібіторних антитіл корелює з призначенням ФVІІІ, досягаючи максимуму протягом перших 20 днів після призначення. Рідше інгібіторні антитіла розвиваються після перших 100 днів застосування препарату. Пацієнтів, які отримують лікування ФVІІІ, слід ретельно обстежити для виявлення інгібіторних антитіл. Можливість застосування препарату Вілате за наявності інгібіторних антитіл до ФVIII у клінічних випробуваннях не встановлена.

Використання в педіатрії

Використання препарату Вілате у дітей віком до 6 років не може бути рекомендовано через брак даних.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами

Застосування препарату Вілате не впливає на здатність керувати автомобілем або складними машинами.