Десмопресин

Діяча речовина:

Десмопресин

Склад, форма випуску та упаковка:

Пігулки - 1 таб.

Активні речовини: десмопресину ацетат - 200 мкг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 187.4 мг, кроскармеллоза 8.0 мг, повідон К25 3.0 мг, магнію силікат 1.4 мг.

30 пігулок.

Фармакотерапевтическая группа:

Синтетичний аналог вазопресину. Чинить виражену антидіуретичну дію. У порівнянні з вазопресином меншою мірою впливає на гладку мускулатуру судин та внутрішніх органів. При нецукровому діабеті посилює реабсорбцію води з дистальних канальців нирок, одночасно збільшуючи відносну осмотичну щільність сечі. Це сприяє зменшенню частоти сечовипускання та усунення підвищеної потреби в рідині.

Десмопресин активує фактор VIII згортання крові та сприяє підвищенню рівня плазматичного активатора плазміну. Будучи поліпептидом, руйнується травними ферментами ШКТ.

Клінічна фармакологія:

Аналог вазопресину. Антидіуретик.

Інструкція:

Препарат необхідно вживати через деякий час після їди, тому що прийом їжі може вплинути на абсорбцію препарату та його ефективність.

Показання до застосування:

Діагностика та лікування нецукрового діабету; лікування тимчасової поліурії та полідипсії після операцій у галузі гіпофіза (тільки для інтраназального застосування); нічне нетримання сечі (як у вигляді монотерапії, і у складі комплексної терапії).

Як діагностичний засіб для визначення концентраційної здатності нирок.

Для внутрішньовенного введення: гемофілія А середнього та легкого ступеня тяжкості, хвороба Віллебранда.

Протипоказання до застосування:

Вроджена або психогенна полідипсія, анурія, затримка рідини різної етіології, гіпоосмоляльність плазми, серцева недостатність та інші стани, за яких потрібна терапія діуретиками, підвищена чутливість до десмопресину.

Для внутрішньовенного введення: нестабільна стенокардія, хвороба Віллебранду типу IIB.

З обережністю призначають при порушеннях функції нирок, серцево-судинних захворюваннях, фіброзі сечового міхура.

Вагітність та лактація:

Не рекомендується застосовувати при вагітності та в період лактації.

Побічні дії:

З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, порушення свідомості, кома.

З боку травної системи: кишкова колька, нудота, блювання.

З боку серцево-судинної системи: помірне підвищення артеріального тиску (при застосуванні у високих дозах), артеріальна гіпотензія (при швидкому внутрішньовенному введенні).

З боку дихальної системи: риніт, набряк слизової оболонки носа.

З боку сечовидільної системи: олігурія.

Порушення з боку обміну речовин: затримка води в організмі, гіпонатріємія, гіпоосмоляльність, збільшення маси тіла.

З боку ендокринної системи: альгодисменорея.

Порушення сльозовиділення, кон'юнктивіт.

Алергічні реакції: висипання на шкірі.

Взаємодія з лікарськими засобами:

Індометацин може збільшувати інтенсивність (але не тривалість) дії десмопресину. Засоби, які мають здатність збільшувати вивільнення АДГ (в т.ч. трициклічні антидепресанти, хлорпромазин, карбамазепін) можуть викликати адитивний антидіуретичний ефект, що збільшує ризик затримки рідини.

Спосіб застосування та дози:

Оптимальну дозу десмопресину підбирають індивідуально. Нецукровий діабет центрального генезу: Рекомендована початкова доза для дітей віком від 4 років і дорослих 0,1 мг 1-3 рази на день. Надалі дозу змінюють в залежності від реакції на лікування. Зазвичай, добова доза знаходиться в межах 0,21,2 мг. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою, що підтримує, є 01-0,2 мг 1-3 рази на день. Первинний нічний енурез: Початкова рекомендована доза 0,2 мг на ніч. За відсутності ефекту дозу можна збільшити до 0,4 мг. Необхідний контроль за дотриманням обмеження прийому рідини у вечірній час. Рекомендований курс безперервного лікування становить 3 місяці. Рішення про продовження лікування має бути ухвалене на підставі клінічних даних, які спостерігатимуться після відміни препарату протягом 1 тижня. Нічна поліурія у дорослих: Рекомендована початкова доза 0,1 мг на ніч. За відсутності ефекту протягом 1 тижня дозу збільшують до 0,2 мг та надалі до 0,4 мг при збільшенні дози з частотою не більше 1 разу на тиждень. Слід пам'ятати про небезпеку затримки рідини в організмі. Якщо після 4 тижнів лікування та коригування дози адекватного клінічного ефекту не спостерігається, продовжувати прийом препарату не рекомендується.

Запобіжні заходи та особливі вказівки:

При набряку слизової оболонки носа, вираженому риніті, можливе порушення всмоктування десмопресину при інтраназальному застосуванні. У таких випадках рекомендується сублінгвальне застосування.

Щоб уникнути перевантаження обсягом при призначенні десмопресину, необхідний особливий контроль стану у пацієнтів наступних груп: діти та підлітки, особи похилого віку, особи з порушеннями водного та/або електролітного балансу, особи з ризиком підвищення внутрішньочерепного тиску.

При застосуванні десмопресину як діагностичного засобу, а також при внутрішньовенному введенні повторних доз не слід проводити форсовану гідратацію (всередину або парентерально), пацієнт повинен приймати стільки рідини, скільки потрібно для вгамування спраги.

Застосування для дослідження концентраційної здатності нирок у дітей віком до 1 року слід проводити лише за умов стаціонару.

Умови зберігання:

При кімнатній температурі

Умови відпустки з аптек:

За рецептом