Преднізолон (Prednisolone) - Стероїдний гормон

Хімічна назва:

(11бета)-11,17,21-Тригідроксипрегна-1,4-дієн-3,20-діон

Брутто-формула:

C₂₁H₂₈O₅

Фармакологічна група речовини: Преднізолон:

Глюкокортикоїди

Характеристика речовини Преднізолон:

Гормональний засіб (глюкокортикоїд для системного та місцевого застосування). Є дегідрованим аналогом гідрокортизону.

У медичній практиці застосовують преднізолон та преднізолон гемісукцинат (для внутрішньовенного або внутрішньовенного введення).

Преднізолон - білий або білий із слабким жовтуватим відтінком кристалічний порошок без запаху. Практично нерозчинний у воді, Незначно розчинний у спирті, хлороформі, діоксані, метанолі. Молекулярна вага 360,44.

Преднізолон гемісукцинат - білий або білий з кремуватим відтінком кристалічний порошок без запаху. Розчинний у воді. Молекулярна вага 460,52.

Фармакологія:

Фармакологічна дія - глюкокортикоїдна, протизапальна, протиалергічна, протишокова, імунодепресивна.

Взаємодіє зі специфічними рецепторами у цитоплазмі клітини та утворює комплекс, який проникає в ядро клітини, зв'язується з ДНК та викликає експресію або депресію мРНК, змінюючи утворення на рибосомах білків, що опосередковують клітинні ефекти. Збільшує синтез ліпокортину, який пригнічує фосфоліпазу A2, блокує ліберацію арахідонової кислоти та біосинтез ендоперекису, ПГ, лейкотрієнів (що сприяють розвитку запалення, алергії та інших патологічних процесів). Стабілізує мембрани лізосом, інгібує синтез гіалуронідази, знижує продукцію лімфокінів. Впливає на альтернативну та ексудативну фази запалення, перешкоджає поширенню запального процесу. Обмеження міграції моноцитів у осередок запалення та гальмування проліферації фібробластів обумовлюють антипроліферативну дію. Пригнічує утворення мукополісахаридів, обмежуючи тим самим зв'язування води та білків плазми у вогнищі ревматичного запалення. Пригнічує активність колагенази, перешкоджаючи деструкції хрящів та кісток при ревматоїдному артриті.

Протиалергічний ефект обумовлений зменшенням числа базофілів, прямим гальмуванням секреції та синтезу медіаторів негайної алергічної реакції. Викликає лімфопенію та інволюцію лімфоїдної тканини, чим зумовлена імуносупресія. Зменшує вміст Т-лімфоцитів у крові, їх вплив на В-лімфоцити та вироблення імуноглобулінів. Знижує утворення та збільшує розпад компонентів системи комплементу, блокує Fc-рецептори імуноглобулінів, пригнічує функції лейкоцитів та макрофагів. Збільшує число рецепторів та відновлює/збільшує їх чутливість до фізіологічно активних речовин, у т.ч. до катехоламінів.

Зменшує кількість білка в плазмі та синтез білка, що зв'язує кальцій, посилює катаболізм білка у м'язовій тканині. Сприяє утворенню ферментних білків у печінці, фібриногену, еритропоетину, сурфактанту, ліпомодуліну. Сприяє утворенню вищих жирних кислот та тригліцеридів, перерозподілу жиру (підвищує ліполіз жиру на кінцівках та його відкладення на обличчі та у верхній половині тулуба). Збільшує резорбцію вуглеводів із ШКТ, активність глюкозо-6-фосфатази та фосфоенолпіруваткінази, що призводить до мобілізації глюкози в кровотік та посилення глюконеогенезу. Затримує натрій і воду і сприяє виведенню калію за рахунок мінералокортикоїдної дії (виражено меншою мірою, ніж у природних глюкокортикоїдів, співвідношення глюко- та мінералокортикоїдної активності 300:1). Знижує всмоктування кальцію в кишечнику, підвищує його вимивання з кісток та екскрецію нирками.

Має протишокову дію, стимулює утворення деяких клітин у кістковому мозку, збільшує вміст у крові еритроцитів та тромбоцитів, знижує – лімфоцитів, еозинофілів, моноцитів, базофілів.

Після прийому внутрішньо швидко і добре абсорбується із ШКТ. У плазмі 70-90% знаходиться у зв'язаному вигляді: з транскортином (кортикостероїдзв'язуючий альфа1-глобулін) та альбуміном. Tmax при пероральному прийомі становить 1-1,5 год. Біотрансформується шляхом окислення переважно в печінці, а також у нирках, тонкій кишці, бронхах. Окислені форми глюкуронізуються чи сульфатуються. T1/2 з плазми – 2-4 год, з тканин – 18-36 год. Проходить через плацентарний бар'єр, менше 1% дози проникає у грудне молоко. Виводиться нирками, 20% – у незміненому вигляді.

Застосування речовини Преднізолон:

Парентеральне введення: Гострі алергічні реакції; бронхіальна астма та астматичний статус; профілактика або лікування тиреотоксичної реакції та тиреотоксичного кризу; шок, зокрема. резистентний до іншої терапії; інфаркт міокарда; гостра надниркова недостатність; цироз печінки, гострий гепатит, гостра печінково-ниркова недостатність; отруєння рідинами, що припікають (з метою зменшення запальних явищ і попередження рубцевих звужень).

Внутрішньосуглобове введення: Ревматоїдний артрит, спондилоартрит, посттравматичний артрит, остеоартроз (за наявності виражених ознак запалення суглоба, синовіту).

Пігулки: Системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія, вузликовий періартеріїт, дерматоміозит, ревматоїдний артрит); гострі та хронічні запальні захворювання суглобів: подагричний та псоріатичний артрит, остеоартроз (в т.ч. посттравматичний), поліартрит, плечолопатковий періартрит, анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерева), ювенільний артрит, синдром Стілла у дорослих, синдром Стілла ; ревматична лихоманка; гострий ревмокардит; бронхіальна астма; гострі та хронічні алергічні захворювання: алергічні реакції на ЛЗ та харчові продукти, сироваткова хвороба, кропив'янка, алергічний риніт, ангіоневротичний набряк, лікарська екзантема, поліноз; захворювання шкіри: пухирчатка, псоріаз, екзема, атопічний дерматит, дифузний нейродерміт, контактний дерматит (з ураженням великої поверхні шкіри), токсидермія, себорейний дерматит, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайелла), буллезний Стівенса-Джонсона); набряк мозку (в т.ч. на фоні пухлини мозку або пов'язаний з хірургічним втручанням, променевою терапією або травмою голови) після попереднього парентерального застосування; вроджена гіперплазія надниркових залоз; первинна або вторинна надниркова недостатність (у т.ч. стан після видалення надниркових залоз); захворювання нирок аутоімунного генезу (в т.ч. гострий гломерулонефрит); нефротичний синдром; підгострий тиреоїдит; захворювання органів кровотворення: агранулоцитоз, панмієлопатія, аутоімунна гемолітична анемія, вроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія, гострий лімфо- та мієлоїдний лейкози, лімфогранулематоз, мієломна хвороба, тромбоцитопенієнія тромбоцитопенія; захворювання легень: гострий альвеоліт, фіброз легень, саркоїдоз II–III ст.; туберкульозний менінгіт, туберкульоз легень, аспіраційна пневмонія (у поєднанні зі специфічною хіміотерапією); бериліоз, синдром Леффлера (що не піддається іншій терапії); рак легені (у комбінації з цитостатиками); розсіяний склероз; захворювання ШКТ (для виведення хворого із критичного стану): виразковий коліт, хвороба Крона, локальний ентерит; гепатит; профілактика реакції відторгнення трансплантату; гіперкальціємія на фоні онкологічних захворювань; нудота та блювання при проведенні цитостатичної терапії; алергічні захворювання очей: алергічні виразки рогівки; алергічні форми кон'юнктивіту; запальні захворювання очей: симпатична офтальмія, важкі мляві передні та задні увеїти, неврит зорового нерва.

Мазь: Кропив'янка, атопічний дерматит, дифузний нейродерміт, простий хронічний лишай (обмежений нейродерміт), екзема, себорейний дерматит, дискоїдний червоний вовчак, прості та алергічні дерматити, токсидермія, еритродермія, псоріаз; епікондиліт, тендосиновіт, бурсит, плечолопатковий періартрит, келоїдні рубці, ішіалгія.

Краплі очні: Неінфекційні запальні захворювання переднього сегмента ока - ірит, іридоцикліт, увеїт, епісклерит, склерит, кон'юнктивіт, паренхіматозний і дископодібний кератит без пошкодження епітелію рогівки, алергічний кон'юнктивіт, блефарокон'юнктивіт, блефа.

Протипоказання:

Гіперчутливість (для короткочасного системного застосування за життєвими показаннями є єдиним протипоказанням).

Для системного застосування:

Паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині без відповідної хіміотерапії або нещодавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим): простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний); системний мікоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної терапії. Імунодефіцитні стани (в т.ч. СНІД або ВІЛ-інфекція), поствакцинальний період (період тривалістю 8 тижнів до 2 тижнів після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ; захворювання шлунково-кишкового тракту (в т.ч. виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, неспецифічний виразковий коліт з загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт); захворювання серцево-судинної системи, у т.ч. нещодавно перенесений інфаркт міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини та, внаслідок цього, розрив серцевого м'яза), декомпенсована хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія; ендокринні захворювання: цукровий діабет (в т.ч. порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга; тяжка хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз; гіпоальбумінемія та стани, що привертають до її виникнення; системний остеопороз, міастенія gravis, гострий психоз, ожиріння III–IV ст., поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито- та закритокутова глаукома, вагітність, період лактації.

Для внутрішньосуглобового введення:

Попередня артропластика, патологічна кровоточивість (ендогенна або викликана застосуванням антикоагулянтів), черезсуглобовий перелом кістки, інфекційний (септичний) запальний процес у суглобі та періартикулярні інфекції (в т.ч. в анамнезі), загальне інфекційне відсутність ознак запалення в суглобі (т.зв. «сухий» суглоб, наприклад при остеоартрозі без ознак синовіту), виражена кісткова деструкція та деформація суглоба (різке звуження суглобової щілини, анкілоз), нестабільність суглоба як результат артриту, асептичний некроз формують суглоб , вагітність.

При застосуванні на шкіру:

Бактеріальні, вірусні, грибкові захворювання шкіри, шкірні прояви сифілісу, туберкульоз шкіри, пухлини шкіри, звичайні вугри, рожеві вугри (можливе загострення захворювання), вагітність.

Краплі очні:

Вірусні та грибкові захворювання очей, гострий гнійний кон'юнктивіт, гнійна інфекція слизової оболонки ока та повік, гнійна виразка рогівки, вірусний кон'юнктивіт, трахома, глаукома, порушення цілісності епітелію рогівки; туберкульоз очей; стан після видалення стороннього тіла рогівки.

Побічні дії речовини Преднізолон:

Частота розвитку та вираженість побічних ефектів залежать від способу, тривалості застосування, використовуваної дози та можливості дотримання циркадного ритму призначення ЛЗ.

Системні ефекти:

З боку обміну речовин: затримка Na+ та рідини в організмі, гіпокаліємія, гіпокаліємічний алкалоз, негативний баланс азоту в результаті катаболізму білка, гіперглікемія, глюкозурія, збільшення маси тіла.

З боку ендокринної системи:

Вторинна надниркова та гіпоталамо-гіпофізарна недостатність (особливо під час стресових ситуацій, таких як хвороба, травма, хірургічна операція); синдром Кушінга; пригнічення зростання у дітей; порушення менструального циклу; зниження толерантності до вуглеводів; маніфестація латентного цукрового діабету, підвищення потреби в інсуліні або пероральних протидіабетичних препаратах у хворих на цукровий діабет.

З боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз):

Підвищення артеріального тиску, розвиток (у схильних пацієнтів) або посилення вираженості хронічної серцевої недостатності, гіперкоагуляція, тромбоз, ЕКГ-зміни, характерні для гіпокаліємії; у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда - поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини з можливим розривом серцевого м'яза, облітеруючий ендартеріїт.

З боку опорно-рухового апарату:

М'язова слабкість, стероїдна міопатія, втрата м'язової маси, остеопороз, компресійний перелом хребта, асептичний некроз головки стегнової та плечової кісток, патологічні переломи довгих трубчастих кісток.

З боку органів шлунково-кишкового тракту:

Стероїдна виразка з можливим проривом та кровотечею, панкреатит, метеоризм, виразковий езофагіт, порушення травлення, нудота, блювання, підвищення апетиту.

З боку шкірних покривів:

Гіпер- або гіпопігментація, підшкірна та шкірна атрофія, абсцес, атрофічні смуги, вугри, уповільнене загоєння ран, витончення шкіри, петехії та екхімоз, еритема, підвищена пітливість.

З боку нервової системи та органів чуття:

Психічні порушення, такі як делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, депресія; підвищення внутрішньочерепного тиску з синдромом застійного соска зорового нерва (псевдопухлина мозку – частіше у дітей, зазвичай після надто швидкого зменшення дози, симптоми – головний біль, погіршення гостроти зору або двоїння в очах); порушення сну, запаморочення, вертиго, біль голови; раптова втрата зору (при парентеральному введенні в ділянці голови, шиї, носових раковин, шкіри голови), формування задньої субкапсулярної катаракти, збільшення внутрішньоочного тиску з можливим пошкодженням зорового нерва, глаукома; стероїдний екзофтальм.

Алергічні реакції:

Генералізовані (алергічний дерматит, кропив'янка, анафілактичний шок) та місцеві.

Інші:

Загальна слабкість, маскування симптомів інфекційних захворювань, непритомність, синдром відміни.

При застосуванні на шкіру:

Стероїдні вугри, пурпура, телеангіектазії, печіння та свербіж шкіри, подразнення та сухість шкіри; при тривалому застосуванні та/або при нанесенні на великі поверхні можливий прояв системних побічних ефектів, розвиток гіперкортицизму (у цих випадках відміняють мазь); при тривалому застосуванні мазі можливий також розвиток вторинних інфекційних уражень шкіри, атрофічних змін, гіпертрихозу.

Краплі очні:

При тривалому застосуванні - підвищення внутрішньоочного тиску, пошкодження зорового нерва, формування задньої субкапсулярної катаракти, порушення гостроти та звуження поля зору (затуманювання або втрата зору, біль в очах, нудота, запаморочення), при стоншенні рогівки - небезпека перфорації; рідко – поширення вірусних чи грибкових захворювань очей.

Взаємодія:

При одночасному застосуванні преднізолону та серцевих глікозидів через гіпокаліємію, що виникає, підвищується ризик порушень серцевого ритму. Барбітурати, протиепілептичні препарати (фенітоїн, карбамазепін), рифампіцин прискорюють метаболізм глюкокортикоїдів (шляхом індукції мікросомальних ферментів), послаблюють їхню дію. Антигістамінні препарати послаблюють дію преднізолону. Тіазидні діуретики, амфотерицин В, інгібітори карбоангідрази підвищують ризик тяжкої гіпокаліємії, Na+-містять ЛЗ - набряків та підвищення артеріального тиску. При застосуванні преднізолону та парацетамолу підвищується ризик гепатотоксичності. Пероральні протизаплідні препарати, що містять естрогени, можуть змінювати зв'язування з білками та метаболізм преднізолону, знижуючи кліренс та збільшуючи T1/2, посилюючи таким чином терапевтичну та токсичну дію преднізолону. При одночасному призначенні преднізолону та антикоагулянтів (похідні кумарину, індандіону, гепарин) можливе послаблення протизгортальної дії останніх; доза має бути уточнена на підставі визначення ПВ. Трициклічні антидепресанти можуть посилювати психічні порушення, пов'язані з прийомом преднізолону, зокрема. виразність депресії (не слід призначати їх для лікування цих порушень). Преднізолон послаблює гіпоглікемічну дію пероральних протидіабетичних ЛЗ, інсуліну. Імунодепресанти підвищують ризик розвитку інфекції, лімфоми та інших лімфопроліферативних захворювань. НПЗЗ, ацетилсаліцилова кислота, алкоголь підвищують ризик розвитку виразкової хвороби та кровотеч із ШКТ. У період застосування імунодепресивних доз глюкокортикоїдів та вакцин, що містять живі віруси, можлива реплікація вірусів та розвиток вірусних захворювань, зниження вироблення антитіл (одночасне застосування не рекомендується). При застосуванні з іншими вакцинами можливе підвищення ризику неврологічних ускладнень та зниження вироблення антитіл. Підвищує (при тривалому застосуванні) вміст фолієвої кислоти. Збільшує ймовірність порушень електролітного обміну на фоні діуретиків.

Передозування:

Ризик передозування посилюється при тривалому застосуванні преднізолону, особливо у великих дозах.

Симптоми:

Підвищення артеріального тиску, периферичні набряки, посилення побічної дії препарату.

Лікування гострого передозування: негайне промивання шлунка або індукція блювання, специфічного антидоту не знайдено.

Лікування хронічного передозування слід зменшити дозу препарату.

Спосіб застосування та дози:

Парентерально (в/в, в/м), внутрішньосуглобово, зовнішньо. Спосіб введення та режим дозування підбираються індивідуально залежно від характеру та тяжкості захворювання, стану хворого та відповіді на лікування.

Всередину (більшу частину або всю дозу призначають вранці). При замісній терапії початкова доза 20-30 мг на добу, підтримуюча - 5-10 мг на добу. При необхідності застосовують у вищих дозах. Лікування припиняють повільно, поступово знижуючи дозу. Для дітей початкова доза – 1–2 мг/кг маси тіла на добу за 4–6 прийомів, підтримуюча – 0,3–0,6 мг/кг/добу.

У великі суглоби вводять 25-50 мг, суглоби середньої величини - 10-25 мг, у дрібні - 5-10 мг. Для інфільтрації тканини - від 5 до 50 мг, у осередок ураження при контрактурі Дюпюїтрена.

В/в (зазвичай спочатку струминно, потім крапельно), при неможливості внутрішньовенного введення вводять внутрішньом'язово в тих же дозах. При шоці разова доза 0,05–0,15 г (у тяжких випадках до 0,4 г), повторно – через 3–4 год, добова доза 0,3–1,2 г. При гострій недостатності надниркових залоз разова доза 0, 1–0,2 г, добова 0,3–0,4 г. При астматичному статусі вводять по 0,5–1,2 г/добу з подальшим зниженням дози до 0,3–0,15–0,1 г/ добу. При тяжких алергічних реакціях вводять у дозі 0,1-0,2 г/добу.

Очні краплі закопують у кон'юнктивальний мішок: по 1–2 краплі 3 рази на добу, у гострих випадках препарат закопують кожні 2–4 години. Після операцій на очах призначають лише на 3–5-й день після операції.

Зовнішньо. Мазь наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри 1-3 рази на добу. Тривалість лікування залежить від характеру захворювання та ефективності терапії та становить, як правило, 6–14 днів. На обмежених вогнищах для посилення ефекту можливе використання оклюзійних пов'язок.

Запобіжні засоби Преднізолон:

Призначати глюкокортикоїди треба в найменших дозах та мінімально тривалий час, необхідний для досягнення потрібного терапевтичного ефекту. При призначенні слід враховувати добовий циркадний ритм ендогенної секреції глюкокортикоїдів: о 6-8 годині ранку призначають більшу (або всю) частину дози.

У разі виникнення стресових ситуацій хворим, які перебувають на терапії кортикостероїдами, показано парентеральне введення кортикостероїдів до, під час та після стресової ситуації.

За наявності анамнезі вказівки на психоз високі дози призначають під суворим контролем лікаря.

У процесі лікування, особливо при тривалому застосуванні, слід ретельно спостерігати за динамікою росту та розвитку у дітей, необхідні спостереження окуліста, контроль артеріального тиску, водно-електролітного балансу, рівня глюкози в крові, регулярні аналізи клітинного складу периферичної крові.

Раптове припинення лікування може спричинити розвиток гострої недостатності кори надниркових залоз; при тривалому застосуванні не можна раптово скасовувати препарат, доза повинна поступово зменшуватися. При раптовій відміні після тривалого прийому можливий розвиток синдрому відміни, що проявляється підвищенням температури тіла, міалгією та артралгією, нездужанням. Ці симптоми можуть з'являтися навіть у разі, коли не зазначено недостатності кори надниркових залоз.

Преднізолон може маскувати симптоми інфекції, знижувати стійкість до інфекції.

У ході лікування очними краплями необхідно контролювати внутрішньоочний тиск та стан рогівки.

При застосуванні мазі у дітей від 1 року і старше необхідно обмежувати загальну тривалість лікування та виключати заходи, що ведуть до посилення резорбції та всмоктування (зігрівальні, фіксуючі та оклюзійні пов'язки). Для запобігання інфекційним ураженням шкіри преднізолонову мазь рекомендують призначати у поєднанні з антибактеріальними та протигрибковими засобами.