Діяча речовина - Ефмороктоког альфа (Efmoroctocog alfa)
Діяча речовина Ефмороктоког альфа (Efmoroctocog alfa) використовується в наступних медикаментах: Елокта
Латинська назва речовини:
Efmoroctocog alfa
Фармакологічна дія:
Пролонгований рекомбінантний фактор згортання крові VIII з усіченим Доменом, ковалентно пов'язаним з Fc доменом людського імуноглобуліну G1 (IgG1). Домен Fc IgG1 зв'язується з неонатальним Fc-рецептором. Даний рецептор експресується протягом всього життя і є частиною природного шляху захисту імуноглобулінів від лізосомної деградації шляхом повторного включення даних білків у циркуляцію, що призводить до подовження їх періоду напіввиведення в плазмі крові. Ефмороктоког альфа зв'язується з неонатальним Fc-рецептором, таким чином збільшується період напіввиведення в плазмі в порівнянні з ендогенним фактором VIII.
Рекомбінантний фактор зсідання крові VIII, так само, як і ендогенний, бере участь у внутрішньому механізмі зсідання крові. Після введення хворим на гемофілію, фактор згортання крові VIII зв'язується з фактором Віллебранда, наявним у крові пацієнтів. Активований фактор згортання крові VIII виступає як ко-фактора, що активує фактор згортання крові IX, який, у свою чергу, прискорює перетворення фактора згортання крові X на активований фактор згортання крові X. Активований фактор згортання крові X забезпечує перетворення протромбіну на тромбін, який в свою чергу перетворює фібриноген на фібрин, що призводить до утворення кров'яного згустку
Застосовується з метою замісної терапії для підвищення активності плазмового фактора зсідання крові VIII, щоб забезпечити тимчасову корекцію його дефіциту та геморагічного синдрому.
Фармакокінетика:
Фармакокінетичні параметри розраховані після введення препарату, що містить ефмороктоког альфа, у дозі 50 МО/кг, з використанням одноступеневого аналізу коагуляційної активності та за допомогою аналізу з використанням хромогенного субстрату.
Показання до активної речовини Ефмороктоког альфа:
Лікування та профілактика кровотеч у пацієнтів з гемофілією А (вродженою недостатністю фактора зсідання крові VIII).
Режим дозування:
Лікування слід розпочинати під наглядом лікаря, який має досвід у лікуванні гемофілії.
Дози та тривалість замісної терапії залежать від ступеня тяжкості дефіциту фактора зсідання крові VIII, локалізації та вираженості кровотечі, а також від клінічного стану пацієнта. Кількість одиниць фактора згортання крові VIII, що вводяться, вимірюється в МО, що відповідає чинному стандарту ВООЗ для препаратів, що містять фактор згортання крові VIII. Активність фактора згортання крові VIII у плазмі виявляється у відсотках (щодо нормальної плазми людини) або у МО (щодо міжнародного стандарту вмісту фактора згортання крові VIII у плазмі).
1 МО активності пролонгованого рекомбінантного фактора зсідання крові VIII Fc еквівалентна кількості фактора зсідання крові VIII, що міститься в 1 мл плазми крові здорової людини.
Розрахунок необхідної дози фактора зсідання крові VIII ґрунтується на емпірично визначеній закономірності, згідно з якою 1 МО фактора зсідання крові VIII на 1 кг маси тіла підвищує активність цього фактора в крові на 2.0 МО/дл. Необхідну дозу розраховують з використанням наступної формули:
Необхідна доза (МЕ) = маса тіла (кг) × необхідне підвищення фактора зсідання крові VIII (МО/дл або % від норми) × 0.5 (МЕ/кг на МЕ/дл)
Доза, що вводиться, і частота введення повинні розраховуватися з урахуванням клінічної ефективності в кожному індивідуальному випадку.
Залежно від виду кровотечі або хірургічного втручання, необхідна активність фактора VIII згортання крові може становити 20-100% або МО/дл.
Для тривалої профілактики рекомендована доза становить 50 МО/кг з інтервалом введення кожні 3-5 днів. Дозу можна коригувати від 25 до 65 МО/кг залежно від відповіді на терапію. У деяких випадках, особливо при лікуванні пацієнтів молодого віку, може знадобитися скорочення інтервалів між введенням препарату або підвищення дози препарату.
Дітям молодше 12 років може знадобитися частіше введення або введення більш високих доз.
Побічна дія:
З боку крові та лімфатичної системи: можливо – утворення інгібітора до фактора VIII.
З боку нервової системи: нечасто – головний біль, запаморочення, зміна смакового сприйняття.
З боку серцево-судинної системи: нечасто – брадикардія, підвищення артеріального тиску, припливи, ангіопатія.
З боку дихальної системи: нечасто – кашель.
З боку травної системи: нечасто – біль у нижній частині живота.
З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – папульозні висипання, висипання на шкірі.
З боку кістково-м'язової системи: нечасто – артралгія, міалгія, біль у спині, набряк суглоба.
Місцеві реакції: нечасто – тромбоз у місці катетеризації.
Загальні реакції: нечасто: нездужання, біль у грудях, озноб, відчуття жару; артеріальна гіпотензія як ускладнення медичної процедури.
Протипоказання до застосування:
Підвищена чутливість до ефмороктокога альфа.
Застосування при вагітності та годуванні груддю:
Досліджень впливу ефмороктокога альфа на репродуктивну систему на тваринах не проводили. З огляду на рідкість розвитку гемофілії А у жінок дані про застосування препаратів фактора згортання крові VIII при вагітності та в період лактації відсутні. У зв'язку з цим препарати фактора згортання крові VIII слід застосовувати при вагітності або в період грудного вигодовування тільки за наявності суворих показань.
Застосування у дітей:
Дітям молодше 12 років може знадобитися частіше введення або введення більш високих доз.
Застосування у пацієнтів похилого віку:
Досвід застосування у пацієнтів віком 65 років та старший обмежений.
Особливі вказівки:
При появі симптомів гіперчутливості застосування ефмороктокога слід негайно припинити та звернутися за медичною допомогою. Пацієнтів необхідно інформувати про ранні симптоми реакцій гіперчутливості, таких як локалізована кропив'янка, генералізована кропив'янка, відчуття сором'язливості у грудях, свистяче дихання, артеріальна гіпотензія та анафілаксія.
У разі розвитку шоку має бути проведена стандартна протишокова терапія. Інгібітори фактора зсідання крові VIII
Утворення нейтралізуючих антитіл (інгібіторів) до фактора згортання крові VIII є відомим ускладненням при лікуванні пацієнтів з гемофілією А. Ці антитіла зазвичай є імуноглобулінами IgG, дія яких спрямована проти прокоагулянтної активності фактора VIII, які кількісно визначають в одиницях Бетезда (БЕ) крові, використовуючи модифікований аналіз. Ризик утворення інгібіторів корелює з тяжкістю захворювання, так само, як і експозицією фактора згортання крові VIII, і найвищий протягом перших 50 днів терапії, але зберігається, хоч і невисоким, довічно
Клінічна значимість продукції інгібіторів залежить від їхнього титру, при цьому низькі титри асоціюються з меншим ризиком недостатньої клінічної відповіді, ніж високі.
Загалом необхідний ретельний моніторинг усіх пацієнтів, які отримують препарати фактора згортання крові VIII щодо продукції інгібіторів за допомогою відповідних клінічних та лабораторних тестів. Якщо очікуваний рівень активності фактора зсідання крові VIII у плазмі крові не досягається, або якщо кровотеча не контролюється за допомогою відповідної дози препарату, необхідно провести аналіз на наявність інгібіторних антитіл до фактора зсідання крові VIII. У пацієнтів з високим титром інгібіторних антитіл лікування препаратом фактора зсідання крові VIII може бути неефективним, і тому слід розглянути варіанти альтернативної терапії. Лікування таких пацієнтів повинно здійснюватись лікарями, які мають досвід лікування гемофілії з продукцією інгібіторів фактора зсідання крові VIII.
У пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних захворювань замісна терапія препаратом фактора VIII може збільшити цей ризик.
При необхідності центрального венозного доступу (ЦВД) слід враховувати ризик розвитку ускладнень, пов'язаних із ЦВД, включаючи місцеві інфекції, бактеріємію та тромбоз у місці катетеризації.